СИНКУМАР таблетки по 2 мг №50

Для медичного застосування препарату

Синкумар

(syncumar)

Загальна характеристика :

Міжнародна та хімічна назва :

аценокумарол;

Основні фізико-хімічні властивості :

округлі білі таблетки без запаху і смаку, зі скошеними краями. На одній з округлих поверхонь вони мають напис “SYNCU”, ана іншій борозну.

Склад :

одна таблетка містить: аценокумарину 2 мг;

допоміжні речовини: магнію стеарат, желатин білий, тальк, крохмаль, лактоза.

Форма випуску.

Таблетки.

Фармакологічна група.

Антикоагулянт. Код АТС В 01А А 07.

Фармакологічні властивості.

Синкумар це антагоніст вітаміну К. Вінблокує наступні фактори згортання крові : функціонально активний протромбін (ІІфактор), про конвертин (YІІ фактор), плазмовий компонент тромбопластину (ІХфактор) та фактор Стюарта (Х фактор), а також синтез протеїнів антикоагулянтів С та S у печінці. Цей ефект досягається за рахунок пригнічення регенерації епоксиду вітаміна К 1.

Фармакокінетика.

Легко всмоктується з травного тракту і виводиться з організму в основному з сечею, переважно у формі метаболітів. Добре зв"язуєтьсяз білками плазми. Час напіврозпаду коливається між 8 та 11 годинами. Стереоізомери аценокумаролу мають різні фармакокінетичні властивості.

Показання для застосування.

Лікування та профілактика тромбозів та емболій при наступних станах та захворюваннях : тромбофлебіти, стани після імплантації клапана серця, ділятаційна кардіоміопатія, синдромкаротидного синуса, інфаркт міокарда, ішемічний інсульт, скороминуче порушення мозкового кровообігу, генетично обумовлена відсутність анти тромбіну ІІІ, після операційний період.

Спосіб застосування та дози. Індивідуальну дозу лікарського засобу та тривалість лікування визначає лікар. Призначену лікарем добову дозу необхідно приймати один раз на добу, в один і той самий час.

В перший день лікування Синкумар призначають в дозі 4 - 6 мг. Після досягнення клінічного ефекту дозу поступово знижують. Підтримуюча доза складає 1 - 6 мг на добу.

При встановленій дозі синкумару показник INR(міжнародний стандартний коефіцієнт) повинен дорівнювати 2 - 3, у випадку механічного клапана = 2,5 3,5.

Побічна дія. З боку системи згортання крові: можливі виникнення носових кровотеч, кровоточивість ясен, шкірні крововиливи, гематурії.

З боку травного тракту та печінки: нудота, блювання, діарея, підвищення активності печінкових трансаміназ.

Алергічні та імунопатологічні реакції : шкірний висип, алопеція, підвищення температури тіла.

Протипоказання. Недостатня готовність до виконання призначень лікаря, кровотеча (гостра цереброваскулярна кровотеча, виразкова хвороба, яка супроводжується кровотечею, кровотечі із шлунково-кишкового та урогенітального трактів), злоякісна гіпертензія, тяжка множинна травма. Вагітність.

Призначення препарату при тяжких захворюваннях печінки та нирок, під час лікування тиреотоксикозу радіо активним йодом, прийомуантитромбоцитарних препаратів (наприклад, ацетил саліцилової кислоти аботиклопідину), при наявності васкуліту, інфекційного ендокардиту серцевого клапана, перикардиту можливе тільки після попереднього старанного перегляду всіх позитивних та можливих небажаних наслідків.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Препарати, які посилюють дію Синкумару: алопуринол, аміодарон, похідні аніліну (фенацетин та ін.), андроген ні таанаболічні гормони, азапропазон, антибіотики широкого спектру дії, безафібрат, цефамандол, хлорохін, циметидин, колхіцин, хлорпромазин, даназол, декстран, дисульфірам, еритроміцин, похідні етакринової кислоти, глюкагон, великі дози вітаміну Є, індометацин, ізоніцид, кетоконазол, хінін, хінідин, хлорамфенікол, метронідазол, міконазол, напроксен, наладикс-кислота, великі дози парацетамолута внутрішньо венного пеніциліну Г, похідні піразолідину (фенілбутазон та ін.), піроксикам, резерпін, саліцилати, сульфонаміди, сульфінпіразон, тироксин, тамоксифен, трициклічні антидепресанти.

Препарати, які понижують дію Синкумару: барбітурати, дихлоралфеназон, фенитоїн, глюкокортикоїди, похідні глютетиміду, галоперидол, карбамазепін, холестирамін, меркаптопурин, оральні контрацептиви, рифампіцин, спіронолактон, вітамін К.

Синкумар посилює дію оральних сульфаніл-карбамід нихантидіабетичних препаратів (глібенкламід, гліквідон, гліклазид, хлорпропазид), тому, можливо, необхідне зниження дози антидіабетичних засобів.

Передозування. Ранні симптоми патологічної гіпокоагуляції: поява явної або передбачуваної кровотечі (поява крові у випорожненні або сечі, гематурія, надмірна менструальна кровотеча, мелена, петехії, надмірна поява синців або кровоточивості при поверхневих пораненнях шкіри). Надмірної гіпокоагуляції з кровотечею або безнеї можна уникнути, якщо постійно контролю вати антикоагулянт ну терапію та застосовувати при необхідності препарати вітаміну К 1. У разі необхідності можна повернутися до стану, який був до призначення антикоагулянтної терапії шляхом реверсії подовженого RT/INR. У разі показання до негайної анти коагуляції початкова терапія має включати гепарин.

При прогресуючій кровотечі парентерально вводять 5 - 25 мг (у рідких випадках до 50мг ) вітамина К 1. В екстрених випадках при сильних кровотечах відновленнязсідальних факторів забезпечується шляхом введення 200 - 500 мл свіжої кровіабо свіжозамороженої плазми, або ж комплексу ІХ фактора. Через ризикпосттрансфузійного гепатиту та інших вірусних інфекцій, а також тромбозу, всі вищезгадані препарати застосовуються виключно при кровотечах, що загрожують життю. Очищений ІХ фактор не використовується через його нездатність підвищити рівень протромбіну. При значних крововтратах еритроцитарна маса також може застосовуватися. Трансфузії цілісної крові або плазми потребують моніторногоспостереження для уникнення легеневого набряку у літніх пацієнтів та серцевих хворих.

Особливості застосування. У разі відсутності з боку хворого готовності до кооперації з лікарем або відсутності можливості лабораторного контролю призначати препарат не можна!

Перед початком та у ході лікування необхідно повідомити лікаря про всі хвороби, які мали та мають місце (навіть про, здавалось би, невагомі, наприклад, пронос, підвищення температури).

У ході лікування, при підборі відповідної дози препарату необхідні контрольні лабораторні виміри, які необхідно виконувати у призначений лікарем час. Під час вагітності прийом препарату протипоказаний через можливу негативну тератогенну дію на плід. Жінкам дітородного віку підчас прийому препарата необхідно застосовувати надійний (негормональний !) протизаплідний засіб.

Жінкам, які хочуть завагітніти, необхідно перед зачаттям повідомити про свій намір лікаря, який призначає препарат. Повідомте лікаря про наявну або заплановану вагітність.

Оскільки при одночасному прийомі різноманітні лікарські засоби виявляють взаємну дію один на одного, то прийом чергового нового лікарського засобу слід починати тільки після консультації з лікарем. Прийом нового або припинення прийому лікарського засобу, який приймався раніше, може змінити дію Синкумару, тому в таких випадках необхідно повідомити лікаря, після чого він призначає ретельне лабораторне обстеження з метою підбору відповідної дози Синкумару.

При появі у ході лікування чорних випорожнень або кровіу сечі, слабкої кровотечі з носа чи ясен, шкіри та інших незвичних кров"янихвиділень прийом препарату необхідно припинити та терміново (по можливості протягом однієї години) звернутися до лікаря.

Під час прийому препарату можлива поява висипання, тимчасове випадання волосся, підвищення температури, нудота, пронос. Про ці та інші незвичні явища повідомте лікаря.

Під час прийому препарату регулярно слідкуйте за кольором випорожнень та сечі, уникайте незвично великого вживання їжі, забороняється вживання алкоголю.

Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі 15 - 30 С у сухому місці!

Зберігати недоступному для дітей місці!

Термін зберігання 5 років.