САНОРИН эмульсия д/интраназ. прим. 0.1% по 10 мл во флак.

Санорин

Фармакотерапевтична група.

Протинабрякові та інші препарати для місцевого застосування при захворюваннях порожнини носа. Симпатоміметики. Код АТС R01A A08.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Нафазолін являє собою стимулюючий симпатичну нервову систему засіб, що діє на ?-адренорецептори. Внаслідок судинозвужувальної дії зменшується набряк, гіперемія, ексудація, що сприяє полегшенню носового дихання при ринітах. Нафазолін сприяє відкриттю і розширенню вихідних протоків придаткових пазух носа і євстахієвих труб, що покращує відток секрету і запобігає осадженню бактерій.
Фармакокінетика. При місцевому застосуванні нафазолін повністю всмоктується.
Терапевтична дія настає протягом 5 хвилин і продовжується 4-5 годин.

Показання для застосування

. Гострий риніт, синусит, ларингіт, євстахіїт, носова кровотеча, риноскопія.

Спосіб застосування та дози.

Закапувати по 1 - 3 краплі емульсії у кожний носовий хід 2 - 3 рази на день. Інтервал між закапуванням повинен бути не менше 4 годин. Не рекомендується застосовувати препарат більше 5 днів. Якщо носове дихання полегшується, застосування можна припинити раніше. Повторно застосувати Санорин можна тільки через декілька днів.
З діагностичною метою закапують по 3-4 краплі у кожний носовий хід.
У випадку носової кровотечі можна покласти в носовий хід ватний тампон, змочений у препараті.

Побічна дія.

При застосуванні в рекомендованих дозах Санорин переноситься добре. Зрідка препарат може викликати печіння і сухість слизової оболонки носа. У поодиноких випадках може бути відчуття сильної закладенності носа. Іноді виникає побічна дія, викликана системною дією препарату (найчастіше при передозуванні): нервозність, головний біль, нудота, слабкість, тремор, підвищення АТ, тахікардія. Часте і тривале застосування препарату може призвести до хронічної закладеності носа та атрофії слизової оболонки.

Протипоказання.

Вік до 15 років. Підвищена чутливість до компонентів препарату.

передозування.

Передозування або випадкове проковтування препарату може викликати системну побічну дію: нервозність, підвищену пітливість, головний біль, тремор, тахікардію, відчуття серцебиття, гіпертензію. Можуть бути ціаноз, нудота, підвищення температури, спазми, зупинка серця, набряк легенів, психічні порушення. Пригнічуючий вплив на центральну нервову систему проявляється такими симптомами, як зниження температури тіла, брадикардія, підвищена пітливість, сонливість, шок, схожий на гіпотензивний, апное, кома. Лікування симптоматичне.

Особливості застосування.

Препарат застосовують з великою обережністю при тяжких захворюваннях серцево-судинної системи (гіпертензія, ішемічна хвороба серця), при цукровому діабеті, гіпертиреозі, феохромоцитомі. Обережність необхідна під час загальної анестезії із застосуванням анестетиків, що підвищують чутливість міокарда до симпатоміметиків (наприклад, галотан), а також при бронхіальній астмі.
Під час вагітності та в період годування груддю застосовувати препарат потрібно тільки в обгрунтованих випадках.
Санорин не впливає на здатність керувати транспортними засобами та механізмами.

Взаємодія з лікарськими засобами.

Застосування Санорину одночасно з інгібіторами МАО, трициклічними антидепресантами, мапротиліном, або протягом кількох днів після їх відміни може спричинити підвищення кров*яного тиску.